Українські інструктори, які працювали на Близькому Сході та допомагали відбивати атаки іранських ракет і дронів, були відверто здивовані підходами американської системи протиповітряної оборони. Про це повідомляє британське видання The Times.
За словами співрозмовників, найбільше здивування викликала не технічна оснащеність, а спосіб використання ресурсів. Зокрема, для знищення однієї повітряної цілі американські розрахунки можуть запускати одразу кілька ракет Patriot. У деяких випадках — до восьми ракет по одній цілі, при тому що вартість кожної перевищує 3 мільйони доларів.
Ще більш показовою виглядає практика використання дорогих ракет для боротьби з дешевими безпілотниками. Зокрема, для перехоплення дронів типу «шахед», які оцінюються приблизно у 70 тисяч доларів, іноді застосовують ракети SM-6 вартістю близько 6 мільйонів доларів. Такий підхід українські військові вважають економічно неефективним, особливо в умовах тривалих кампаній виснаження.
Окрему увагу інструктори звернули на питання маскування та мобільності. За їхніми словами, на Близькому Сході радіолокаційні станції часто залишаються на одних і тих самих позиціях протягом тривалого часу та працюють без належного прикриття. У результаті вони фактично стають легкою ціллю для противника, який може відстежувати їх через супутникову розвідку.
На відміну від цього, в Україні через постійну загрозу ударів російських ракет і дронів РЛС регулярно переміщуються, змінюють позиції та використовують різні методи маскування. Така тактика дозволяє зберігати критично важливі елементи ППО навіть під масованими атаками.
За даними джерел, саме відсутність мобільності та маскування призвела до втрати дорогого обладнання. Зокрема, лише три дрони змогли знищити одразу два ключові радіолокаційні комплекси — один раннього попередження вартістю близько 1 мільярда доларів і ще одну систему ППО вартістю приблизно 300 мільйонів доларів. Обидва об’єкти тривалий час залишалися на одному місці, що зробило їх уразливими.
Цей досвід вкотре демонструє різницю у підходах до ведення сучасної війни. Якщо для США пріоритетом залишається максимальне знищення цілі будь-якою ціною, то українська армія, маючи обмежені ресурси, змушена робити ставку на гнучкість, економію та адаптивність.
У результаті український досвід війни дедалі частіше сприймається як приклад ефективного використання обмежених ресурсів у протистоянні технологічно сильнішому противнику.

