В Україні досі залишається понад 145 тисяч пенсіонерів силових структур призовного віку, які не беруть участі в обороні держави. Вони не мають інвалідності, не працюють і не мобілізовані, однак щомісяця отримують пенсії за вислугу років. Така статистика, оприлюднена Міністерством соціальної політики, викликає дедалі більше питань у суспільстві, що живе у реаліях повномасштабної війни.
Йдеться про частину з понад 635 тисяч пенсіонерів силових відомств, які мають спеціальний статус. Середній вік виходу на пенсію у цій категорії — лише 51 рік. І кожен четвертий із них — чоловік, який формально підпадає під визначення призовного віку, проте не залучений до бойових дій.
Пенсійна система для військовослужбовців, правоохоронців, прикордонників та інших силовиків формувалась ще задовго до війни і базувалася на логіці дострокового виходу на пенсію після 25 років служби. Це дозволяє отримувати до 70% від грошового забезпечення навіть у 45 років.
Втім, участь у бойових діях жодним чином не впливає на розмір чи право на пенсію. Виходить, що ті, хто ніколи не бачив фронту, мають ті самі пенсійні гарантії, що й ті, хто безпосередньо ризикує життям на передовій. Така ситуація породжує глибокий дисбаланс і деморалізує військових, які нині захищають державу.
На тлі зростання суспільного запиту на справедливість уряд готує перегляд пенсійного законодавства. У Кабінеті Міністрів заявили про намір запровадити чіткі пільги для учасників бойових дій, а також скасувати або обмежити виплати тим, хто не має активного бойового досвіду, проте отримує кошти з держбюджету.
Йдеться, зокрема, про скасування привілеїв для тих, хто достроково пішов на пенсію, але не бере участі в обороні країни під час війни. За даними ЗМІ, обговорюються також механізми часткової мобілізації серед цієї категорії пенсіонерів — особливо тих, хто має актуальні навички і здатен виконувати тилові чи допоміжні завдання.
Нині єдина перевага для мобілізованих у пенсійному плані — це можливість вийти на пенсію на 5 років раніше. Проте така поступка виглядає незначною у порівнянні з умовами, що діють для «мирних» пенсіонерів силових структур. Очевидно, що необхідні глибші зміни, аби виправити дисбаланс і зробити систему мотиваційною, а не заохочувальною до уникання служби.
