Британські науковці з Університету Плімута вперше показали, що нанопластик може проникати в їстівні частини овочів, минаючи природні бар’єри кореня. Експеримент із редискою у гідропоніці підтвердив: за п’ять діб майже 5% полістирольних наночастинок, внесених у розчин, опинилися в кореневій системі, причому близько чверті з цього обсягу — у м’ясистій (їстівній) частині коренеплоду; частина частинок потрапила і до надземних пагонів. Результати опубліковано в журналі Environmental Research.
Автори підкреслюють, що частинки здатні долати смужку Каспарія — гідрофобний бар’єр у корені, який зазвичай перешкоджає потраплянню шкідливих речовин до провідної системи рослини. Це свідчить про потенційну транслокацію нанопластику по рослині під час вегетації.
Дослід був лабораторним і не відтворював повністю аграрні умови (використано гідропоніку та мічені ^14C полістирольні наночастинки), однак, за оцінкою команди, встановлений механізм імовірно релевантний і для інших культур. Керівник напряму мікропластику професор Річард Томпсон наголошує: проблема забруднення пластиком стосується не лише моря та морепродуктів — тепер продемонстровано шлях потрапляння нанопластику й у рослинні продукти.
Університет повідомив про роботу як про «перші докази» акумуляції пластикових наночастинок у їстівній тканині овочів, вказавши на потребу в подальших дослідженнях польових сценаріїв, концентрацій у ґрунті й реальних ризиків для здоров’я людини.
Контекст: Нанопластик — це частинки розміром менше 1 мкм, що утворюються під час руйнування більшого пластику. Раніше основну увагу приділяли їхній присутності у водних екосистемах і морепродуктах; нинішня робота розширює уявлення про потрапляння цих частинок у харчовий ланцюг через рослинні продукти.
