Перша доба після заміни командувача українського війська видалась бурхливою. У соцмережах українці емоційно реагують на зняття Залужного: переважно постять йому подяки – вислів «Дякую, пане генерале» став чи на найпоширенішим у стрічках. Паралельно люди висловлюють тривогу і щодо самої заміни командувача посеред війни і, власне, особистістю генерала Сирського. Найбільше стосовно Сирського згадують його репутацію «генерала, що не рахується з втратами». Проте є й ті, хто вважає, що українці даремно створили собі кумира з Залужного та даремно приписують Сирському усю роль у невдалих операціях (згадану репутацію він отримав головно після Бахмутської операції, керуючи ОСУВ «Хортиця»; але також дехто з військових каже подібне і стосовно Дебальцева 2015-го).
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) зібрало перші відгуки українських військових про цю кадрову зміну.
Ірина, піхотинець:
– За Залужного була впевненість у тому, що рішення ухвалюються фахові, виходячи з воєнної, а не політичної доцільності. Зараз такої впевненості немає. Справа не лише у тому, що генералу Сирському довіряють менше військових, ніж генералу Залужному. Справа у тому, що звільненню Залужного передувала кампанія з дискредитації головнокомандувача та ЗСУ.
Військових звинувачували у невдалому контрнаступі, хоч не ми його анонсували. Військових звинувачували у провалі мобілізації, хоча за мобілізацію відповідає не головком, а верховний головнокомандувач (президент Володимир Зеленський – ред.). Військових звинувачували у тому, що в армії багато «совка», хоча то не наша справа міняти закони і підзаконні акти, а справа Міноборони і депутатів.
“Є сумніви, що рішення про заміну зважене, логічне і виправдане. А якщо це чиясь помилка чи забаганка, ми заплатимо за неї життям”
Незрозуміло, що не так робив Залужний, нащо було поливати брудом його і усю армію, чим у цій ситуації може зарадити Сирський. Відповідно, є сумніви, що рішення про заміну зважене, логічне і виправдане. А якщо це чиясь помилка чи забаганка, ми заплатимо за неї своїм життям.
Стас, Десантно-штурмові війська:
– Особисто я проти відставки генерала Залужного. Він той, хто прийняв цю війну, зупинив наступ п***рів, і на деяких напрямках ініціатива перейшла до ЗСУ! Зрозуміло, що це заслуга не тільки його, а всіх ЗСУ, але це стало можливим саме під його керівництвом. Якби був Залужний у 2014-му, ми б не втратили Крим.
Андрій, Десантно-штурмові війська:
– Рішення насамперед політичне, а не військове. Для цивільних Залужний – батько нації, а для звичайного солдата, який не вилазить з колеса армійського життя два роки – звичайний генерал, який гарно і правильно говорить, але діє в системі координат «радянських» генералів.
“Підняла голову вся статутна «радянщина», повернулась паперова армія, армійське кріпацтво – без права переведення і ефективності на посаді”
Серед військовослужбовців у підвалах Оріхова, лісах Кремінної, околицях Куп’янська заміна головнокомандувача – звичайна подія. Тим більше, після проваленого 2023 року. І я не про невдалий контрнаступ. Солдати, сержанти, офіцери хотіли змін всередині ЗСУ. Натомість підняла голову вся статутна «радянщина», повернулась паперова армія, сумнівні схеми наживання, провал у плануваннях операції на рівні відділення-взвод, недбале ставлення до професійних якостей особового складу, армійське кріпацтво – без права переведення і ефективності на посаді.
Ми програли 2023 рік. Насамперед, людьми. Цінними добровольцями, яких уже не буде в такій кількості, як це було у 2022 році. Ми витратили час на створення резервів і не думали про лінію оборони. Що вже казати про укомплектування бригад і розширення посад, що сприяли б ефективності та боєздатності.
Нинішній генеральський пласт в ЗСУ – це не воєнний сучасний менеджмент. На жаль. Новий головнокомандувач Сирський – не виключення. Ми тупцюємо на місці ціною втрат найкращих людей цієї країни.
Богдан, військовослужбовець Сухопутних військ:
– Єдине, що я можу сказати: я та мої колеги, які свідомо йшли у лави ЗСУ – продовжують виконувати свої посадові обов’язки. Наша справа – знищення противника, захист держави, суверенітету та народу України. Ніщо не змінить цього.
Андрій, учасник оборони Бахмута:
– Не так болить відставка Залужного, як призначення Сирського. Генерал, який сповідує радянську школу. Командувач, якого звинувачують в безглуздій провальній обороні Соледара і Бахмута, а зараз Авдіївки… Для якого життя солдата абсолютно неважливе. Який не факт, що розуміє хоч якусь стратегію, крім – «треба втримати за будь-яку ціну».
Олексій, артилерист:
– Ставлення до відставки Залужного як моє особисто, так і у нашому артилерійському підрозділі украй негативне. Під командуванням генерала Залужного Збройні сили зупинили російський наступ під Києвом, деокупували Київщину та Чернігівщину, хоча і змушені були залишити Херсон, але повернули його. Звільнили Харківщину, не дали захопити Донецьку та Запорізьку області повністю. І це при тому, що за усіма видами озброєння та кількістю боєприпасів ворог мав перевагу у десятки разів.
“Ставлення до відставки Залужного як моє особисто, так і у нашому артилерійському підрозділі украй негативне”
Можу судити по своєму дивізіону: на нашому напрямку на 1-2 випущені нами снаряди припадало мінімум 10 ворожих (суттєва перевага ворога). Також у них перевага за безпілотними літальними апаратами – літають десятки «Орланів» та «Ланцетів», наші ж БПЛА глушать РЕБами. ЗСУ відчувають нестачу зброї, боєприпасів, людей.
В законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено, що за мобілізацію в країні, перш за все, відповідають президент, прем’єр-міністр, міністерства та центральні органи влади, а також органи місцевого самоврядування. Військові також відповідають, але вони на останніх ролях, скажімо так. Президент та його посіпаки (деякі з російськими зв’язками) провалили мобілізацію в той час, як країна захлиналася від крові та потребувала військового ресурсу.
Свою провину Зеленський спробував перекласти на Залужного. Причини того, що президент звільнив генерала, мені зрозумілі: перша і найголовніша – російський слід. Росіяни не змогли захопити нас ззовні, вирішили ослабити країну зсередини. І друга причина – Зеленський хоче бути номером один у світі! Бути героєм! Хоча до жодної військової операції він не має стосунку. Я вважаю, що це найголовніша помилка Зеленського, яка коштуватиме йому довіри народу. А ще, на жаль, може коштувати тисяч загиблих військових та нових втрат території.
“Я вважаю, що це найголовніша помилка Зеленського, яка коштуватиме йому довіри народу”
Думаю, що військовослужбовці Зеленському це не пробачать, як би він не їздив по Авдіївці та інших гарячих точках і скільки б орденів-медалей не роздав. У Києві багато зрадників сидить, які були б раді вчинити, як українець Іван Ніс у 1708 році. Цей прилуцький козацький старшина, який захищав оточений Батурин, послав гонця до Меншикова та запропонував провести ворожих вояків через таємний хід Батуринської фортеці. І, після згоди Меншикова, так і зробив. Тоді ка***пи спалили Батурин і знищили усе живе.
Ще один негатив для України – впаде до президента (читай України) довіра західних партнерів, бо Зеленський чітко дав зрозуміти світу, що навіть в умовах жорстокої та кровопролитної війни із чисельно та якісно переважаючим противником, особисті інтереси для нього важливіші.
Розвідник, південний напрямок:
“Якщо новий дасть те, чого не зміг Залужний, то буде ок, а як ні – то «я хз», що то має бути”
– Залужний – крутий генерал, служив з пацанами деякими в аеропорту Донецькому (моїми знайомими), чоловік втомився, то точно. Щодо заміни його на Сирського – тут коментарів не надам, бо до ладу нічого гарного чи поганого не чув. Якщо новий дасть те, чого не зміг Залужний, то буде ок, а як ні – то я «хз», що то має бути.
Розвідник, південний напрямок:
– Чи я за те, що його заміняють – однозначно не скажу, що проти, оскільки не знаю всіх причин. Але хотів би, щоб він лишався далі.
Сержант ЗСУ, просить не називати імені:
– Найбільшою проблемою в армії залишається «скотське» ставлення до людей з боку командирів. Залужний – був людяний. Сирський – якраз уособлює оте «скотське» ставлення до підлеглих, зняв щонайменше одного командира бригади з криками: «Што, людішек пожалєл?!» Нас, військових, чекають шалені втрати без жодного результату. І є ризик, що військові просто фізично закінчаться, й фронт зазнає краху.
Микола, військовослужбовець Сухопутних військ:
– Погано. Багато наших людей загинуло через нього (Сирського – ред.). Він просто всіх пустить на м’ясо.
Олег, військовослужбовець механізованої бригади:
– Тепер точно доведеться служити всім. Бо з його «м’ясними штурмами» ми тут скоро закінчимося.
Валентин, військовослужбовець Сухопутних військ:
– Від зміни особистості на посаді головкома виробництво озброєння та боєкомплекту не збільшиться. Не персона на посаді відіграє роль, а системна робота тилу, яка у нас слабка. Тому моє ставлення нейтральне. Але знецінювати роль Валерія Федоровича на початковому етапі – злочин проти совісті.
Олексій, офіцер ЗСУ:
“Вірогідно, влада не вміє керуватись інтересами держави, а майже тільки виключно своїми власними”
– Вважаю, що це політичний крок, щоб прибрати фігуру з максимальним і зростаючим рейтингом. Вірогідно, влада не вміє керуватись інтересами держави, а майже тільки виключно своїми власними. Як зміниться і чи зміниться ситуація на фронті від цієї заміни – покаже тільки час.
Костянтин, війська РХБ (радіаційний, хімічний та біологічний захист)
– Якщо говорити саме про мобілізованих, то здебільшого вони мало що думають про відставку, бо зараз у них є більш нагальна проблема. Влада намагається протягнути закон, у якому знову немає чіткого терміну служби (йдеться про нову версію закону про мобілізацію – ред.) І слова про 36 місяців нівелюються формулюванням, в яке їх вставлено.
“Мало того, що в найкращому випадку мотати ще рік, так ще й (зокрема, і з подачі Залужного) навіть після 36 місяців можуть ще не відпускати, скільки захоче ставка”
Тобто мало того, що досі не демобілізують навіть тих, хто 2 роки відмотав, мало того, що в найкращому випадку їм мотати ще цілий рік, так ще й (зокрема, і з подачі Залужного) навіть людожерські 36 місяців вони написали так, що після них фактично можуть ще не відпускати, скільки захоче Ставка. Тому першочергова увага зараз на тому, щоб до другого читання законопроєкт дійшов якщо навіть і з 36-ма місяцями, то без додаткових обмовок і умов.
Навіть ті, хто прийшов добровольцями, і навіть приїхав для цього з-за кордону, в шоці від того, що так довго тримають і не думають відпускати. А якусь думку про відставку можна буде скласти лише після того, як побачимо наступника у дії.
Дмитро, солдат ЗСУ
– Залужний, безперечно, є ключовою постаттю нашої війни проти росіян. Це героїчний головнокомандувач, який увійшов в історію як генерал, який зупинив навалу другої у світі армії, зруйнувавши всі плани навіженого кремлівського діда з окупації нашої держави.
“Залужний, безперечно, героїчний головнокомандувач, який увійшов в історію, і безумовно, мені шкода. Але частиною цього шляху є і генерал Сирський”
Безумовно, мені шкода. Але частиною цього шляху, на якому ми досі перебуваємо, є і генерал Сирський.
Для мене нічого не змінилося з 24 лютого, коли люди стояли чергами до ТЦК та йшли в Сухопутні війська обороняти столицю та бити ворога на північному напрямку, де командувачем був саме Сирський.
Тому що прізвища були другорядні. Першочерговим було і є зовсім інше. Всі працювали заради успіху на фронті та перемоги, раділи успіхам та провалам росіян. А щойно загрозу трохи відігнали, то деякі змінили вдячність та віру в Збройні сили на експертну думку та критику.
Хоча це логічно, що за відставкою головкома на його місце рухається найбільш досвідчений генерал, який командує найбільш залученим у війні родом військ.
