Росія розширює свої вимоги до України далеко за межі Донбасу і дедалі відкритіше демонструє намір претендувати на нові території на сході та північному сході країни. Такі висновки містяться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW), де наголошують: Кремль поєднує військовий тиск із політичними ультиматумами, намагаючись змусити Київ і Захід прийняти його умови.
За оцінкою експертів, російські посадовці дедалі частіше заявляють, що питання Донбасу не є єдиною метою Москви. Хоча публічно Кремль просуває тезу про те, що саме «врегулювання» ситуації на сході нібито може стати «шляхом до миру», фактичні дії та риторика свідчать про підготовку до значно ширших територіальних зазіхань.
Зокрема, начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов під час однієї з доповідей згадав про створення так званих «буферних зон» у Харківській, Сумській та Дніпропетровській областях. Аналітики розцінюють це як сигнал про можливі нові напрямки наступу. Офіційно ці плани пояснюють «захистом окупованих територій», хоча міжнародні пропозиції мирного врегулювання, навпаки, передбачають відведення російських військ із частини захоплених регіонів.
Паралельно Москва висуває і політичні вимоги. Голова Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін та низка депутатів Держдуми заявляють про необхідність усунення «корінних причин» війни. У російській інтерпретації це означає зупинку розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року та зміну української влади на лояльну до Кремля.
Російські ультранаціоналістичні медіа також просувають тезу, що поступки лише щодо Донбасу є недостатніми. У публікаціях прямо ставиться питання про подальші територіальні вимоги, включно з іншими південними та східними регіонами України. Фактично йдеться про стратегію поетапного тиску: тимчасове перемир’я в обмін на поступки, після чого висуваються нові ультиматуми.
В ISW підкреслюють, що така риторика є частиною масштабної когнітивно-інформаційної кампанії. Кремль систематично перебільшує власні військові можливості, стан економіки та оборонної промисловості, щоб сформувати відчуття невідворотності нових наступів і психологічно тиснути на партнерів України.
На думку аналітиків, мета Москви — не компроміс, а домінування. Росія прагне змусити Україну та Захід погодитися на її умови ще до будь-яких рішучих змін на фронті, використовуючи страх, дезінформацію та політичні маніпуляції. У такій логіці мир можливий лише як інструмент досягнення стратегічної переваги Кремля, а не як реальне завершення війни.
