З початком війни в Україні питання цивільної безпеки стало актуальним як ніколи. Одним із важливих аспектів є доступ населення до укриттів під час повітряних тривог. Згідно з чинним законодавством, кожен громадянин має право безперешкодно потрапити в укриття, але є ряд винятків та особливостей, які варто знати.
За визначенням закону, укриттями є споруди цивільного захисту, що забезпечують безпеку людей на час небезпеки. Вони повинні бути здатні вмістити людей на термін не менше 48 годин та забезпечувати захист від небезпечних чинників під час застосування засобів масового ураження.
Такі споруди можуть знаходитися в державній, комунальній чи приватній власності, але для того, щоб їх включили до фонду захисних споруд, необхідна згода власника. Ці укриття повинні мати відповідні умови, аби бути здатними надавати необхідну допомогу та захист на час тривоги.
Згідно з українським законодавством, під час повітряної тривоги власники укриттів не мають права перешкоджати доступу до них громадян. Однак є певні винятки. Наприклад, у випадку укриттів на території підприємства з обмеженим доступом або на території дитячого садка чи школи, де особи, що не є працівниками або учасниками навчального процесу, не можуть потрапити до сховища.
До категорії укриттів, на які не поширюється законодавча вимога щодо доступу, відносяться підземні паркінги та підвали, що знаходяться в житлових або офісних будівлях. Власники таких приміщень самостійно вирішують, кого впускати в укриття.
Якщо громадянина незаконно не пускають до укриття, він може звернутися з відповідною скаргою до поліції за номером “102”, органу ДСНС або місцевої військової адміністрації. Стаття 175 Адміністративного Кодексу України передбачає за таке порушення штраф від 1 700 до 3 400 гривень. Якщо порушення повторюється протягом року, штраф може сягати від 5 100 до 8 500 гривень.
Крім того, у разі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людини через відмову в доступі до укриття, передбачена кримінальна відповідальність за статтею 270, що може включати позбавлення волі від 3 до 8 років.
