Як ставиться Трамп до України і що нас чекає, якщо його оберуть президентом

В останньому різдвяному привітанні до американців Дональд Трамп побажав своїм опонентам, яких він назвав бандитами, “гнити в пеклі разом із їхньою Росією/Україною”.

Памʼятаючи турбулентність попередньої каденції Трампа і передчуваючи глибину повітряних ям у можливій наступній, останніми місяцями Україну ледь не судомило від думки про президентські вибори у США, що заплановані на 5 листопада 2024-го.

Ще торік український істеблішмент і звичайні громадяни, як цивільні, так і військові, намагалися самі себе заспокоїти, мовляв, ще є час до американських виборів. І можна дещо встигнути.

Однак український контрнаступ 2023 року, попри успіх на морі, на землі пішов не зовсім за тим сценарієм, на який очікували Україна та її союзники. Зокрема, і через брак допомоги від партнерів та відсутність панування у повітрі.

Мить водорозділу настала 25 жовтня 2023 року, коли “трампісти” у Палаті представників обрали лояльного до експрезидента спікера і критика надання допомоги Україні – Майка Джонсона.

Відтоді Київ не може отримати критично важливу допомогу від Вашингтона, свого ключового партнера, і почувається заручником внутрішньополітичної боротьби на Капітолії.

Тінь Трампа неможливо не помітити у драмі навколо ненадання Україні $61-мільярдної допомоги, яку Джо Байден попросив надати ще торік.

Попри декларації про необхідність негайного вирішення проблеми з мексиканським кордоном, до якого довгий час привʼязана поміч Києву, Трамп саботує процес.

За логікою табору експрезидента, вирішення цієї надважливої для американського виборця проблеми стане перемогою Байдена, а Трамп не хоче дарувати опоненту жодного балу в розпал президентської кампанії.

Дональд Трамп уже використовував блокування допомоги в політичних цілях. У 2019 році у телефонній розмові з президентом Зеленським він пропонував розслідувати діяльність сина Байдена в Україні.

За тиждень до цього дзвінка Трамп наказав призупинити виділення військової допомоги Києву. Розблокувати її вдалося тоді, коли оприлюднення деталей дзвінка перетворилось у скандал. Білий дім мусив реагувати.

Але 5 листопада Америка обиратиме не лише нового президента. Цього дня американські виборці голосуватимуть і за новий склад Палати представників та третину Сенату.

Беручи до уваги шалену популярність Трампа – понад 77% – усередині республіканського електорату, більшість конгресменів повʼязують власне політичне майбутнє виключно з його фігурою і тому не ризикують критикувати експрезидента або ставити під сумнів його дії.

Саме з цим повʼязане багатомісячне відтермінування голосування за допомогу Україні.

То яка історія відносин Трампа з Україною?

Спойлер: доволі непередбачувана, як і власне політик.

Звинувачення на адресу України у втручанні в американські вибори

На початку літа 2016 року стало відомо, що Національний комітет демократичної партії США зазнав кібератаки.

Комітет демпартії – це головний організм партії. Саме він обирає, хто балотуватиметься на місцевих і федеральних виборах, він також збирає партійні зʼїзди. Подібний нацкомітет має і республіканська партія.

Хакерам, які зламали сервер комітету, вдалося викрасти електронне листування провідних членів демократичної партії, а також ймовірний компромат на Дональда Трампа.

Американська розвідка залучила до розслідування компанію CrowdStrike, що спеціалізується на кібербезпеці. Та виявила, що сервер демократів зламали прокремлівські російські хакери з угруповань Fancy Bear і Cozy Bear.

За результатами розслідування міністерство нацбезпеки США і директор Національної розвідки звинуватили Росію у втручанні в американські вибори.

Утім на тлі звинувачень у бік Росії Трамп і його тодішній адвокат Руді Джуліані висунули іншу версію – про український слід.

Трамп заявляв, начебто CrowdStrike належить “дуже багатому українцю”.

На думку Трампа і Джуліані, компанія могла підробити дані розслідування, аби звинуватити Росію в кібератаці. Цієї версії Трамп дотримувався до кінця каденції.

Прикметно, що насправді CrowdStrike заснував колишній москвич, а тепер американський громадянин Дмитро Альперович. У листопаді 2021 року він спрогнозував “майже неминучий” повномасштабний напад Росії на Україну.

Перше виділення летальної військової допомоги

Утім саме за Дональда Трампа Білий дім уперше схвалив надання Україні летальної зброї, знявши попередні обмеження, які діяли за адміністрації демократа Барака Обами.

Це сталося у перший рік президентства Трампа і викликало схвалення навіть серед таких послідовних його критиків, як сенатор Джон Маккейн.

У 2018 до України прибули перші протитанкові ракетні комплекси Javelin. До того часу Вашингтон надавав Києву лише нелетальну амуніцію і транспорт.

“Я той, хто дав Україні наступальне озброєння і протитанкові системи. Обама цього не зробив… Він відправляв подушки і ковдри”, – порівняв Трамп себе із попередником в інтервʼю CBS.

Імпічмент 2019 року

Чи не найяскравіше траєкторію потенційних майбутніх відносин Трампа з Україною здатен проілюструвати головний політичний скандал 2019 року – перший імпічмент Дональда Трампа.

Тоді експрезидент заморозив виділення допомоги Україні, а демократи ініціювали розслідування через підозру у вчиненні Трампом тиску на президента Зеленського.

В основу розслідування лягла телефонна розмова Трампа з новообраним президентом Зеленським.

Під час дзвінка Трамп попросив Зеленського “розібратися” у справі Гантера Байдена, сина свого очікуваного опонента на майбутніх виборах Джо Байдена.

Як стверджував народжений у Києві офіцер армії США Александр Віндман, який чув телефонну розмову і виступив інформатором у справі, Трамп у такий спосіб схиляв Київ розслідувати причетність Гантера Байдена до корупції під час перебування того в раді директорів газовидобувної компанії Burisma.

Водночас Дональд Трамп усі звинувачення відкидав.

І хоча Палата представників проголосувала за імпічмент Трампа, в контрольованому республіканцями Сенаті для цього забракло голосів.

Відтак імпічмент Дональду Трампу офіційно не оголосили.

Утім Україна і Трамп після цього стали одне для одного токсичними.

Обіцянка завершити війну за 24 години

Після 24 лютого 2022 року Дональд Трамп неодноразово висловлювався, що Росія ніколи б не напала на Україну, якби він був президентом США.

Торік у липні політик заявив, що здатен за 24 години завершити війну, організувавши переговори за участю Путіна і Зеленського.

“Я дуже добре знаю Зеленського, я знаю Путіна дуже добре, навіть краще, і в мене були хороші стосунки з ними обома”, – розповів він в ефірі Fox News.

Утім колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон стверджує, що подібні заяви означають лише бажання потенційного майбутнього президента домовитися з Росією за рахунок України, тобто примусити Київ до капітуляції.

Володимир Зеленський назвав небезпечними твердження експрезидента США про можливість завершити війну Росії проти України за одну добу. І запросив Дональда Трампа відвідати країну.

“Мені знадобляться 24 хвилини, щоби пояснити президенту Трампу, що він не може вирішити війну. Він не може принести мир через Путіна”, – заявив президент України.

У відповідь Трамп сказав, що має велику повагу до Зеленського, але його візит за президентства Байдена був би недоречним, адже може створити конфлікт інтересів.

Допомога в обмін на кредит

До походу в політику Дональд Трамп був бізнесменом. Ним він частково залишився навіть за перебування в Білому домі.

За його каденції у вашингтонському готелі, який на той час належав його бізнес-імперії, – Trump International Hotel – іноземні делегації з шести держав витратили понад 750 тис. доларів.

Тож ідея Трампа, яку нещодавно озвучив сенатор-республіканець Ліндсі Грем, не повинна дивувати.

Останній заявив, що США можуть надавати Україні допомогу в кредит або ж в обмін на корисні копалини.

У такий спосіб, стверджує Грем, можна буде розблокувати допомогу. Деякі українські експерти вважають таку ідею цілком робочою.

Схожий транзакційний бізнесовий підхід Трамп демонструє не лише щодо України, але й найближчих союзників Америки у НАТО.

Захід збурила нещодавня заява політика про те, що він заохотив би Росію напасти на ті держави Альянсу, які недостатньо вкладаються в оборону.

У відповідь на це міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нагадав, що єдиний випадок застосування Пʼятої статті Північноатлантичного договору відбувся після терористичних атак у США 11 вересня 2001 року.

“Польща надіслала бригаду до Ґазні, непростої провінції в Афганістані. Але ми не виставили рахунок Вашингтону. Військовий альянс – це не районна охоронна компанія”, – заявив Сікорський.

Чи готовий Дональд Трамп бачити всю складність війни Росії проти України, відмовившись від бізнесової оптики?

Чи може усвідомити, що програш України означатиме стратегічне посилення головного, на його ж переконання, опонента США – Китаю – на світовій політичній арені?

Від цього багато в чому залежить сценарій фіналу війни в Україні.

Нещодавно на мітингу в Південній Кароліні політик звинуватив Джо Байдена в нерішучості щодо Путіна в питанні України.

Керівнику Росії, за словами Трампа, “віддадуть усе, що він хоче, включно з Україною”. “Це подарунок. Він отримав подарунок”, – стверджував експрезидент США.

Утім головною передбачуваною рисою Дональда Трампа залишається його непередбачуваність.

Відтак остання риторика політика не здатна негайно переконати українців, що Київ не стане подарунком Кремлю, якщо господарем Білого дому знову виявиться Трамп.