На четвертому році повномасштабної війни українці змінюють не лише побут, а й спосіб мислення про віру. Ще кілька років тому питання конфесії могли здатись другорядними, але після російського вторгнення — стали політичними. І тепер релігійна ідентичність — це не просто обряд, а часто й позиція.
Свіже опитування Gradus Research показує: Православна церква України досі лідирує, але її підтримка знизилася з 32% у 2023 році до 29% у 2025-му. І не тому, що українці масово повертаються до Московського патріархату — ні. Просто дедалі більше людей не ідентифікують себе з жодною конфесією, хоча й вважають себе віруючими.
24% українців назвали себе “православними без конфесії”. І це не релігійна апатія, а радше прагнення тримати дистанцію від інституцій, які втратили довіру або не витримали випробування війною.
ПЦУ все ще домінує, але її зростання зупинилось. УПЦ (МП) зберегла свою нішу — близько 8%, як і торік. Та якщо подивитись у динаміці, відтік від Московського патріархату відбувається вже не на користь ПЦУ, а в “вільну зону”: люди залишаються з Богом, але без церковної адреси.
Ще 8% опитаних назвали себе греко-католиками. 15% — не вірять узагалі: це стабільний показник, майже без змін за два роки.
Попри зростання кількості невіруючих, 90% українців все одно планують відзначити Великдень. Для когось це просто час бути з родиною, для когось — відвідини храму.
Цьогоріч лише 29% не планують йти до церкви, хоча торік таких було аж 40%. Значна частина — 51% — піде на службу в неділю або у дні великоднього тижня. Ще 20% поки не визначились. Українці хочуть відновити звичний ритм життя — з обрядами, традицією і світлом.
«Релігійна трансформація відбувається. Люди шукають нові форми — не завжди пов’язані з церковною структурою», — каже Євгенія Близнюк, керівниця Gradus Research. Особливо це стосується молоді: для них духовність — не обов’язково про свічку і хрест, а про внутрішню етику.
Формально Україна — держава, де церква відокремлена. Але на ділі віра нікуди не зникла, вона просто змінила форму: менш публічна, менш ритуальна, але часто більш усвідомлена. І, схоже, саме така віра допомагає українцям триматись у найтемніші часи.
