У лютому 2023 року Володимир Зеленський заявив, що він “знищив олігархів” в Україні. Так він підсумував на той момент результати майже чотирирічної діяльності на посаді президента.
Через пів року після цих заяв Венеціанська комісія розкритикувала президентський закон “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, який тепер називають законом про деолігархізацію.
Юристи комісії вказували, що закон занадто персоніфікований і каральний і рекомендували поставити його на паузу. Влада погодилася на це й, зокрема, призупинила створення публічного реєстру олігархів, до якого планували включити понад 80 бізнесменів.
У звіті у листопаді Європейська комісія серед трьох проблемних сфер, які Україна має подолати для старту переговорів про вступ до ЄС, назвала недостатній прогрес у зменшенні впливу олігархів.
Але у той самий час за майже два роки війни статки і вплив тих, кого в Україні заведено називати олігархами, суттєво зменшилися.
Олігархічний капітал
Оскільки закон, у якому містилися визначення поняття “олігарх” і критерії, за якими їх планували включати до реєстру, розкритикували у Євросоюзі, то зараз може йтися лише про “не юридичне визначення олігарха як особи, яка володіє значними активами і медіаресурсами та впливає на ситуацію в країні”, каже ВВС Україна експерт Центру економічної стратегії (ЦЕС) Володимир Ланда.
Оцінка статків олігархів має значні похибки через війну, а номінальна вартість активів далеко не завжди відображає реальну, наголошує він.
І все ж економісти ЦЕС в останньому дослідженні змогли оцінити частки різних типів капіталу в українській економіці, у тому числі олігархічного.
ЦЕС проаналізував капітал 300 найбільших підприємств України, а також державних та комунальних підприємств і змоделював їх розподіл за типами капіталу.
Як розповідає Володимир Ланда, який є одним з авторів дослідження, на сьогодні олігархічний капітал становить п’яту частину – 21% – від усього капіталу.
Як вважає експерт CASE Україна Володимир Дубровський, ще рано говорити про те, що олігархічна система знищена, як про це заявляв майже рік тому президент Зеленський.
“Олігархи, як і корупція, це не якісь явища, що існують самі по собі, вони є проявами системних проблем, які є в країні. І вони нікуди не поділися. Бо поєднання бізнесу і влади, якщо не на центральному, то на місцевому рівнях точно лишаються. Хоча вплив олігархів впав, і вони розуміють, що зараз не на часі просувати свої політичні інтереси”, – каже Володимир Дубровський у розмові з ВВС Україна.
У той самий час, каже експерт Центру економічної стратегії Володимир Ланда, частка олігархічного капіталу, імовірно, змінюватиметься через об’єктивні причини.
“Ми бачимо, що в останні роки олігархи не з’являються. Більшість олігархів заробили свій капітал на приватизації 90-х років, а останні з’явилися, мабуть, за президентства Віктора Януковича, тобто понад 10 років тому”, – зазначає економіст у розмові з ВВС Україна.
Змінюється також структура капіталу.
“Зростає нове покоління бізнесу, зокрема ІТ компанії. Жодна з них не відзначалася у олігархічній приватизації 90-х, вони розвиваються завдяки власним талантам”, – додає Володимир Ланда.
Часткова деолігархізація відбулася?
Ті, кого в Україні заведено вважати олігархами, самі себе такими не вважають.
Рінат Ахметов називав себе “найбільшим приватним інвестором, роботодавцем і платником податків”, Віктор Пінчук вважав себе “бізнесменом і філантропом”.
Заперечували свою олігархічність й інші бізнесмени, яких традиційно такими вважали, і які, напевне, опинилися б в реєстрі олігархів, який готувала РНБО: Ігор Коломойський, Петро Порошенко, Юрій Костюк, Костянтин Жеваго, Олександр Ярославський, родина Герег.
Після рекомендації Венеціанської комісії призупинити антиолігархічний закон найбагатші бізнесмени отримали додаткові підстави не вважати себе олігархами.
Проте президент і його команда упевнені, що навіть сам факт ухвалення закону посприяв зменшенню їхніх “апетитів”.
“Я переконаний, що клан олігархів є найбільшим злом, який призвів до того стану, який є зараз. Ота спотворена модель економіки, штучне управління країною призвели до того, що Україна отримала лейбл дуже корумпованої країни, який нам доводиться відривати з кров’ю”, – запевняв в інтерв’ю Радіо “Свобода” голова Ради Руслан Стефанчук.
Він переконаний, що закон про деолігархізацію, попри критику його в європейських структурах, частково змінив статус олігархів, оскільки частина з них почала відмовлятися від майна.
Найбагатший з бізнесменів Рінат Ахметов влітку 2022 року, коли наближався час запуску реєстру олігархів, припинив випуск друкованих ЗМІ, які належали його корпорації СКМ, а також анулював ліцензії компанії “Медіа Група України” і таким чином зменшив шанси потрапити до реєстру олігархів.
Петро Порошенко також змінив статус “П’ятого” і “Прямого” телеканалів. І він сам, і холдинг “Вільні медіа”, який придбав телеканали, визнавали, що це зроблено вимушено, через вимоги закону про олігархів.
Проте головні втрати активів олігархи пов’язані з війною.
Найбільших збитків зазнали Рінат Ахметов та Ігор Коломойський.
Український Forbes підрахував, що активи Ахметова скоротилися на 64%, він втратив 8,8 млрд доларів. Найбільші з них – Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча та “Азовсталь” – зруйновані, а енергетичні компанії, що входять до ДТЕК, зазнавали пошкоджень від ракетних атак.
Активи Ігоря Коломойського теж скоротилися, перш за все після націоналізації компаній “Укрнафта” та “Укртатнафта”. Він втратив близько мільярда доларів, залишившись із 800 млн доларів.
Через втрату “Укрнафти” і “Укртатнафти” збіднів і його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов.
Щодо інших керівників великого бізнесу, яких зараховували до олігархів, то, хоча вони і втрачали активи, ці втрати були менш значними.
Металургійний бізнес Віктора Пінчука, харчовий – Петра Порошенка розташовані переважно на територіях, де не ведуться бойові дії, тому вони не припиняли роботу.
До списку багатіїв потрапляли власники мережі “Епіцентр” Олександр та Галина Гереги, а також сільськогосподарський магнат Юрій Костюк, чиї підприємства на початку війни постраждали. Але зниження прибутків у них теж не було таким суттєвим, як в Ахметова чи Коломойського.
Що далі?
Венеціанська комісія вважала, що концептуально закон про деолігархізацію неправильний і радила змінювати не його, а створювати систему правил, які б унеможливили появу олігархів.
Для цього треба ухвалювати десятки законів у сфері судочинства, боротьби з корупцією, відмивання грошей, державних закупівель, податків, фінансування партій. А це може забрати чимало часу.
Не можна сказати, що в останні роки Україна нічого не робила. Раніше у проміжних звітах Єврокомісія вказувала на певний прогрес. Парламент навіть в останні тижні перед самітом ЄС, який розпочнеться 14 грудня у Брюсселі, ухвалив чимало законів, рекомендованих євроструктурами.
Офіційний Київ сподівається, що вже зроблені країною кроки Євросоюз оцінить, і початок переговорів про вступ не заблокують.
