Колишній прокурор САП Андрій Броневицький заявив, що звільнення заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрія Синюка виглядає як «класичне інституційне прикриття». Про це він публічно повідомив, коментуючи обставини відставки посадовця, який фігурує у гучній «справі Міндича».
Андрій Синюк тривалий час вважався одним із найбільш наближених представників САП до Офісу Президента. У матеріалах «справи Міндича» він фігурує як учасник злочинної організації — у ролі виконавця, який передавав фігурантам службову інформацію.
За словами Броневицького, Синюк передавав дані стороннім особам навіть у тих провадженнях, де сам був процесуальним керівником.
Головне порушення, на яке звертає увагу експрокурор, — спосіб, у який відбулася відставка. Синюк звільнений «за власним бажанням», хоча частина 9 статті 46 Закону «Про прокуратуру» прямо забороняє звільняти прокурора під час незавершеного дисциплінарного провадження.
За законом порядок мав бути іншим:
– внутрішній контроль САП проводить повну перевірку;
– матеріали передаються до КДКП;
– КДКП ухвалює остаточне й незалежне рішення.
Жоден із цих етапів не був завершений.
Попри невиконання процедури, звільнення погодили фактично одразу. Ба більше — Синюк отримав 382 723 грн вихідних виплат, що вже відображено в його декларації. Фактично особа, яку в підозрі описують як учасника злочинної організації, не лише уникнула дисциплінарної відповідальності, а й отримала значну компенсацію при звільненні.
Броневицький наголошує: ситуація нічим не відрізняється від тих випадків, за які антикорупційні органи самі ж критикують інших. У місці, де мають демонструвати зразкову прозорість, відбувається повне порушення процедур і подарунок фігуранту кримінальної справи.
За його словами, це радше схоже на «тиху евакуацію», ніж на верховенство закону:
САП не завершила розгляд, не передала матеріали до дисциплінарного органу і дозволила топпосадовцю піти з посади без жодних наслідків.
У підсумку, зазначає експрокурор, САП «мала б частіше дивитися в дзеркало» — адже за механізмами боротьби з корупцією нерідко ховається практика її ж прикриття.

