В умовах широкої мобілізації, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії, українські жінки масово займають робочі місця, які традиційно вважалися чоловічими. Чоловіки вирушають на фронт захищати країну, а жінки беруть на себе нові ролі в суспільстві, працюючи водіями вантажівок та автобусів, зварювальниками на металургійних заводах та складськими працівниками. Проте ці зусилля поки не можуть повністю компенсувати втрату робочої сили, пише The New York Times.
Українські жінки стають основою робочої сили, в якій довгий час домінували чоловіки, зіштовхуючись із упередженнями, успадкованими від радянської епохи. Гліб Вишлінський, виконавчий директор київського Центру економічної стратегії, зазначає: «Існувало уявлення про жінок як про працівників другого сорту і менш надійних». За його словами, жінки були відсторонені від певних робіт через фізичні вимоги, але також через стереотипи, що вони не справляться з такими складними завданнями.
Проте навіть із збільшенням кількості працюючих жінок, економісти попереджають, що цього недостатньо, щоб замінити всіх чоловіків, які пішли воювати. Нещодавнє опитування показало, що три чверті українських роботодавців відчувають брак робочої сили. До війни 47% українських жінок працювали, але з початком вторгнення близько 1,5 мільйона жінок залишили країну.
Феномен залучення жінок на робочі місця особливо помітний у гірничодобувній промисловості. Після початку війни український уряд призупинив дію закону, що забороняв жінкам працювати під землею та в небезпечних умовах. Компанії також намагаються залучити більше жінок через програми навчання. Покровська шахта, наприклад, запустила програму, яка дозволила 32 жінкам працювати під землею. Шведська некомерційна організація Reskilling Ukraine пропонує прискорені курси для жінок, які бажають стати водіями вантажівок.
Олександра Панасюк, координаторка програми, зазначає, що попит серед жінок на такі професії зростає: «Багато жінок хотіли стати водіями, але довгий час суспільство не дозволяло їм цього робити. Зараз ситуація змінюється».
