Кажуть, що чим глибше солдат копає, тим більше в нього шансів вижити. Але на лінії фронту в східній Україні руйнівна сила нової російської зброї перевіряє віру солдатів. Про це пише The Times.
На полі за містом Лиман утворилася вирва 15 м у поперечнику і глибша, ніж будь-який український окоп. Від удару російської авіабомби залишилася діра, достатня для розміщення невеликого будинку. Без західних винищувачів, що забезпечують необхідне повітряне прикриття, в українських солдатів немає нічого, що могло б їх захистити, крім молитви.
Окопи слабо захищають від посилення повітряної кампанії противника. За останні два тижні Росія двічі завдала масованих ракетних і безпілотних ударів по українській інфраструктурі. За словами глави МЗС України Дмитра Кулеби, Москва також скинула 700 фугасних бомб за 6 днів.
Минулого тижня на Харків, друге за величиною місто України, впала планувальна бомба. Росія почала використовувати такі бомби на початку минулого року. Але їхній руйнівний ефект найбільш яскраво проявився під час боїв за Авдіївку, коли російські винищувачі-бомбардувальники випустили по місту 250 таких бомб за два дні.
Модифікувавши радянські бомби модулем планування, що дає змогу “ковзати” до цілі, і додавши базові системи супутникової навігації, Росія отримує повітряний контроль над містами і селами Донбасу.
Бомби КАБ і ФАБ можуть бути випущені на відстані 40 миль за лінією фронту і впасти на землю за лічені хвилини, що ускладнює їхнє збивання українськими засобами ППО, призначеними для пошуку траєкторії, яку можна розпізнати.
Плануючі бомби різняться за розміром: від ФАБ-250 вагою 250 кг до найбільшої бомби ФАБ-1500 вагою 1,5 тонни, майже половина якої складається з вибухівки. Зловісно те, що Росія зараз виробляє ФАБ-3000 вагою три тонни, а наприкінці цього року почне виробництво бомби-планувальника “Дрель”, що несе касетні боєприпаси.
За словами пов’язаних із Кремлем військових блогерів, російські інженери можуть навіть додати до плануючих бомб реактивний двигун і паливний бак, що збільшить дальність до 55 миль і перетворить їх на базову крилату ракету, подібну до V1, яку використовували німці у Другій світовій війні.
Наразі бомби, що планують, залишаються неточними. Російським генералам доводиться йти на компроміс, щоб поліпшити прицілювання. Протягом перших двох років конфлікту вони ретельно оберігали свої винищувачі. Але для точнішого скидання бомб російські пілоти повинні підніматися на велику висоту в небезпечній близькості від лінії фронту, наражаючи себе на небезпеку з боку українських ППО.
Однак вражаючий рахунок підбитих літаків зупинився, коли на початку минулого місяця в Покровську було знищено дві батареї Patriot. Системи ППО, ймовірно, цінніші для українських командирів, ніж винищувачі для їхніх російських колег, і вони не бажають наражати їх на небезпеку. “Я запевняю вас, що зенітно-ракетні підрозділи, зокрема оснащені Patriot, продовжують виконувати завдання в призначених прифронтових районах”, – заявив після втрат Patriot командувач ВПС України Микола Олещук.
Але оскільки Росія посилює нічні ракетні атаки по Україні, Київ повинен вирішити, чи захищати цивільне населення за сотні миль від лінії фронту, чи прикривати свої передові війська на Донбасі, переміщаючи ППО країною, як фігури на шаховій дошці.
Гірше того, Києву доводиться економити ракети ППО через затримку пакета допомоги зі США. На відміну від цього, для Росії не існує стримуючих чинників, коли йдеться про самі бомби, що планують, і розрахунок зводиться до того, чи готові вони ризикувати літаками.
Вигода Росії від нанесення ударів по лінії фронту може все частіше коштувати ризику втрати літака. За словами старшого наукового співробітника Королівського інституту збройних сил Великої Британії Джека Вотлінга, різниця між скиданням бомб на відстані 45 миль і 25 миль – це різниця між прицільним ударом по цілому селу й ударом по конкретній українській позиції.
