Щороку у третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки — свято, яке не має фіксованої дати, але має глибокий сенс. Це не державне і не церковне свято, а день, коли українці по всьому світу вдягають вишиванки — як символ своєї ідентичності, культури та любові до рідного краю.
День вишиванки об’єднує людей різного віку, статусу та регіону. У цей день українські вулиці, школи, офіси, урядові установи перетворюються на яскраві полотна з орнаментами, що мають вікову історію. Вишиванка — це не просто одяг. Це — зашифрована пам’ять про предків, знаки захисту, обереги, а в умовах війни — ще й акт спротиву та гордості.
2025 року українці відзначають День вишиванки на тлі війни, але ще сильніше й свідоміше. Люди надягають вишиті сорочки, влаштовують флешмоби, поширюють фото з хештегами #ВишиванкаЄднає та #ДеньВишиванки. Навіть скульптури в містах одягають у вишиванки — як це зробили в Києві на Поштовій площі.
Сьогодні вишиванка — це частина української стійкості, знак непохитності культури, що жила й житиме, попри всі загрози. І щороку, одягаючи її, кожен українець додає ще один візерунок до великої історії свого народу.
