Україна стоїть перед вибором, який визначить її майбутнє: залишитися в пастці ресурсної економіки чи трансформуватися в складну, високорозвинену структуру. Перший варіант – це шлях деградації промисловості, інфраструктури та експорту робочої сили, тоді як другий – це зростання ВВП, інвестиції в освіту, науку, медицину та новий індустріальний ренесанс. Однак, чи вистачить політичної волі для переходу до моделі розвитку, чи знову оберуть простий, але руйнівний шлях? Про це розповів аналітик Олексій Кущ.
Обговорення моделі використання українських ресурсів – це одночасно й обговорення моделі розвитку економіки загалом. Або “економіка ресурсної експлуатації”, або модель економічної трансформації в бік нової, складнішої і розвиненішої структури.
Простими словами, жити за рахунок мізерної сировинної ренти (більшу ніхто не заплатить) або за рахунок додаткової вартості.
У першому випадку, подальший експорт населення в інші, більш розвинені країни. Деградація промислових мегаполісів сходу і центру. Деіндустріалізація і десоціалізація. Деградація інфраструктури, системи освіти, медицини та науки. Низький рівень подушного доходу, ВВП і дефіцит інвестицій в оборону. Проблеми з екологією.
У другому – зростання продуктивності праці, інвестиції в науку, освіту, медицину, інфраструктуру. Створення робочих місць. Нова індустріалізація та урбанізаційний ренесанс. Зростання ВВП і рівня доходів населення, значні витрати на оборону, енергетику, екологію. Попит на висококваліфіковану робочу силу, репатріація населення.
За всієї очевидності переваг другого варіанта, вибір, найімовірніше, буде зроблено на користь першого.
Я даю шанси як 70/30. І знаєте чому?
Причин дві.
Перша – простота. Наші еліти завжди йдуть шляхом, що здається простим. Те, що це потім призводить до складних проблем – інше питання.
Друга причина – рентоорієнтованість.
Рентоорієнтовані політичні еліти завжди обирають рентну, сировинну, корупційну модель економіки, яка дає їм змогу знімати з неї “пасивний дохід”, як із банківського депозиту.
Складна економіка вимагає наявності “девелоперських еліт”, країнового білдингу, “еліт розвитку”, які заробляють частину прибутку, що генерується системою, а не частину ренти.
