21 травня 2025 року міністерство культури звільнило Максима Остапенка з посади генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Це рішення стало черговим кроком у низці скандалів довкола культурної спадщини України та викликало гостру реакцію як в експертному середовищі, так і серед громадськості.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій оприлюднило дев’ять причин звільнення. У їхньому переліку — нібито неефективне управління, незадовільний стан об’єктів Лаври, наявність представників УПЦ МП у Нижній Лаврі, проблеми з реставрацією, «неприродний червоний колір» стін на виставці про Мазепу, а також питання незаконної торгівлі та діяльності кав’ярні. Сам Остапенко відкидає всі звинувачення, називаючи їх політично вмотивованими, абсурдними і частиною кампанії дискредитації.
За його словами, йому запропонували “піти по-тихому”: оформити відпустку з подальшим переходом на неіснуючу посаду. Коли ж він відмовився, наказ про звільнення був вручений буквально на капоті автомобіля. Документ, стверджує Остапенко, навіть не мав підпису міністра.
Що закидає міністерство? І як відповідає Остапенко
Остапенко наголошує, що частина звинувачень — свідоме перекручування фактів. Наприклад, звинувачення в «недостатньому протистоянні московському впливу» він назвав маніпуляцією, адже закон про заборону московських релігійних організацій набув чинності лише за день до його звільнення. Щодо реставраційних робіт — він наводить приклади проєктів, що реалізовувались благодійним коштом, а відсутність державного фінансування ставить під сумнів саме міністерство.
Так само звинувачення в «червоному кольорі» стін на виставці про Мазепу він назвав несмішним фарсом, адже червоний — типовий бароковий колір, а саму експозицію реалізували коштом меценатів. Кав’ярня, яку поставили йому в провину, за його словами, була встановлена на прохання відвідувачів і мала лише три столики.
Зачистка або контроль?
Остапенко відкрито говорить про системну “зачистку сфери”, яка, на його думку, триває і в інших ключових культурних установах. Серед прикладів — конфлікти довкола заповідника «Софія Київська», музею Другої світової війни, Пирогова, музею Майдану.
Особливо небезпечною він вважає ситуацію довкола самобудів та планів майбутньої забудови території Лаври. За його словами, лише за роки оренди Нижньої лаври УПЦ МП було зведено 36 незаконних споруд. У 2024 році, як стверджує Остапенко, заповіднику вдалося оформити всю землю за собою — і це могло стати «спусковим гачком» для його звільнення, адже він відкрито вимагав скасування ще чинного «Плану організації території» 2013 року, який дозволяє забудову Лаври понад 20 об’єктами, включно з семиповерховим готелем.
Реакція громадськості і наслідки
Одразу після звільнення Остапенка активізувались культурні спільноти. ГО «Коаліція дієвців культури» оголосила про збір підписів за відставку міністра Миколи Точицького. Обурення викликало й те, що разом із директором було згорнуто кілька важливих міжнародних проєктів, серед яких — реставраційний договір із Чехією на 34 мільйони гривень.
Остапенко тим часом заявив, що планує відновити службу в ЗСУ, щойно відновиться після звільнення. Але його боротьба з корупцією у сфері охорони культурної спадщини, схоже, тільки починається.
Українське суспільство потребує не лише охорони пам’яток, а й прозорості в управлінні ними. І поки посадовці сперечаються про «червоні стіни» — хтось планує нові поверхи на святій землі.
