Верховна Рада 273 голосами підтримала призначення Руслана Кравченка генеральним прокурором України. Кандидатуру юриста, який донедавна очолював Державну податкову службу, за даними наших джерел, активно просував заступник голови Офісу президента Олег Татаров, якого медіа вже неодноразово називали куратором правоохоронного блоку Банкової.
Саме через цю тіньову підтримку призначення викликає запитання — не лише серед громадськості, а й у середовищі фахівців із антикорупційного нагляду. Адже Руслан Кравченко неодноразово вибував із відкритих конкурсів саме через проблеми з доброчесністю.
У 2023 році Кравченко брав участь у конкурсі на посаду директора НАБУ, однак не зміг пройти етап перевірки доброчесності. Ключове питання — незрозуміле походження квартири в центрі Києва, яку у 2014 році отримала його дружина. Офіційно шлюб вони зареєстрували лише у 2019-му. Ще одна темна пляма — довіреність на автомобіль Lexus, оформлена на Кравченка його тестем. Сам кандидат під час співбесіди заявив, що не знав про існування цього документа.
Окрему увагу під час конкурсів звертали й на можливий вплив Анатолія Матіоса, колишнього головного військового прокурора, на кар’єру Кравченка. Йшлося про отримання службової квартири, втім Кравченко на зв’язки з Матіосом реагував категорично: мовляв, контакти були виключно робочими.
У виступі в парламенті новопризначений генпрокурор обіцяв відновити довіру до прокуратури, не допустити політичних переслідувань та позбутись “кумівства”. При цьому жодного разу не згадав про корупцію в системі прокуратури, не окреслив планів очищення органів чи боротьби з фіктивними інвалідностями, що вже давно стали символом зловживань у відомстві.
Кравченко заявив, що «не представляє політичну силу, а закон», та пообіцяв, що під його керівництвом прокуратура не стане інструментом політичного тиску. Також він запевнив, що не має родичів у системі ГПУ і не допустить протекціонізму.
Цікаво, що серед ключових тез прозвучав і заклик до депутатів виконати обіцянку щодо підвищення зарплат прокурорам. За відсутності конкретного бачення реформ це прозвучало як одна з найчіткіших цілей у промові.
Призначення Кравченка на посаду генпрокурора фактично завершує період вакантності, що тривав із жовтня 2024 року, після звільнення Андрія Костіна. Однак експерти вже зараз вказують на ризик подальшого посилення політичного контролю Офісу президента над правоохоронною системою, адже Кравченко раніше вже працював у структурах, підзвітних Банковій, і продемонстрував лояльність.
У публічному просторі Кравченко досі лишається фігурою з неоднозначною репутацією. І попри голосні обіцянки у Раді, ключове запитання лишається відкритим: чи буде він реальним реформатором — чи черговим виконавцем рішень з Банкової?
