Новация про “заходи впливу” (обмеження правом водіння ТЗ, арешт рахунків і цінностей) – це “примус особи державою”. Юристи Ради пишуть, що з цією новацією неможливо погодитися, бо до цього виду відповідальності осіб, які ухиляються від мобілізації, хочуть притягувати поза рамками наявних у законодавстві механізмів. Ці “заходи впливу” не підпадають ні під цивільну, ні під адміністративну, ні під кримінальну відповідальність. Вжиття таких заходів навіть за рішенням суду викликає зауваження, оскільки в держави вже є механізми притягнення до відповідальності порушників закону.
Вимога реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста – неповна. Незрозуміло, яка система надаватиме такі послуги.
Недостаточно чітко сформульовано час явки до ТЦК. Незрозуміло, від якої дати відраховувати 60 днів для явки до ТЦК.
Не сказано, яким чином місцеві органи влади мають забезпечувати прибуття призовників до ТЦК. ГНЕУ також зазначає, що відповідно до закону про захист персональних даних, Конституції та міжнародних норм, особа може не розкривати свої персональні дані на вимогу органів влади.
Под питанням залишається те, яким чином перевірятиметься перебування жінок на військовому обліку, оскільки лише деякі з них мають військовий обов’язок.
Законопроект двозначно трактує право ТЦК встановлювати обов’язок для громадянина, окрім як з’явитися або уточнити облікові дані.
ГНЭУ критикує нову норму про те, що відтермінування отримають особи лише першого ступеня споріднення з особою, яка потребує догляду, оскільки на практиці на утриманні військовозобов’язаного можуть бути інші члени сім’ї, які не обов’язково родичі першого порядку. І в разі призову годувальника, особи, які потребують догляду, залишаться без допомоги.
ГНЭУ критикує вилучення із закону норми про те, що військовозобов’язаний може здійснювати догляд за батьками дружини (чоловіка), дідуся, бабусі, неповнорідних братів і сестер.
Відсутні критерії броні для силовиків, що “зумовить непрогнозованість змін і правових відносин у цій сфері”.
Аспиранты-контрактники мають зберегти право на відтермінування, вважає ГНЕУ, бо закон передбачає рівні права на навчання і для бюджетників, і для контрактників.
Відсутнє правове регулювання зв’язку з військовозобов’язаними, які перебувають за кордоном. Незрозуміло, який орган за кордоном прийматиме “вимоги” ТЦК.
ГНЭУ критикує новацію про те, щоб поліція доставляла військовозобов’язаних до ТЦК, оскільки немає факту вчинення громадянином порушення, а без рішення суду про вину людини ніхто не може вважатися винним у порушенні.
