Вранці 10 травня виконано те, що довгий час очікувала українська влада та західні експерти: Росія розпочала новий фронт. Війська країни перетнули кордон Харківщини і розпочали наступ у напрямку обласного центру.
Армія РФ почала наступ двома шляхами вздовж значних водних перешкод. Перший маршрут пролягав вздовж Травянського водосховища до селища Липці, що розташоване 16 км на північ від Харкова. Другий шлях проходив вздовж річки Сіверський Донець біля міста Вовчанськ, що знаходиться за 45 км на північний схід від обласного центру.
Протягом чотирьох днів наступальних дій російська армія зуміла захопити майже десяток невеликих сіл біля державного кордону. Вона просунулася приблизно на 5-6 км вглиб української території і на 30 км в ширину.
Збройні сили України намагаються стримати противника і не допустити втрат біля села Липці, а також захоплення Вовчанська і його околиць.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський описує ситуацію як “загострену”, а українські бійці, які активно беруть участь у боях на Харківському напрямку, повідомляють про проблеми з фортифікаціями та командуванням.
З усіх кутків світу ЗМІ наприкінці зими почали говорити про можливість відкриття Росією нового фронту на Харківщині. Українська влада довгий час це заперечувала, стверджуючи, що цей напрямок максимально захищений.
У березні головний командувач ЗСУ, генерал Сирський, у своєму інтерв’ю нагадував, що вже є досвід успішного звільнення Харківщини восени 2022 року.
“Ми вже маємо досвід бойових дій у Харківській області, нам вдалося ефективно протистояти противнику та звільнити значну частину Харківщини. Саме тоді відбувся масштабний розгром російського фронту. Якщо росіяни знову нападуть, Харків стане для них фатальним”, – зазначив генерал.
Проте, коли 10 травня новий наступ на Харківщині все ж став фактом, українські військові були змушені відступити на декілька кілометрів вглиб своєї території, дозволивши РФ окупувати прикордонні села.
Чому так сталося? Деякі експерти та військові вказують на те, що перший рубіж оборони, який включав у себе зону мінно-вибухових загороджень, протитанкові рови та бетонні “зуби дракона”, належним чином не підготували та не прикрили вогнем. Йшлося саме про той рубіж, який будувався на відстані 1,5-6 км від кордону та мав суттєво уповільнити просування противника.
Екс-начальник інженерних військ, нині очільник Державної спецслужби транспорту, генерал Олександр Яковець, стверджує, що найбільш підготовлений оборонний рубіж на Харківщині розташований на третій лінії, а саме за 17-35 км від державного кордону.
За його словами, через постійні обстріли передній край оборони в Харківській області не міг бути належним чином обладнаний інженерною технікою та залізобетонними конструкціями.
Отже, претензії деяких військових щодо відсутності заглиблених бетонних укріплень біля державного кордону генерал вважає абсурдними. Однак раптова зміна командирування оперативно-тактичного угруповання на цьому напрямку може свідчити про те, що український оборонний задум не відбувся за планом.
На посаду командирувача ОТУ замість Юрія Галушкіна призначений генерал Михайло Драпатий. Джерела у Військово-повітряних силах ЗСУ підтвердили цю інформацію.
Минулого року він командував військами на правобережжі Херсонщини, очолюючи оперативне угрупування “Каховка”, а потім був переведений у генштаб для підготовки військ.
“Просто так не змінюють командувачів. Це свідчить про виявлення недоліків”, – зауважує ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман.
Український аналітик з групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець вважає, що попереднього командира ОТУ “Харків” відсторонили саме через недостатню організацію вогневого прикриття смуги забезпечення на передньому краї оборони.
Військовий експерт і історик Михайло Жирохов впевнений, що новий командирувач Михайло Драпатий змінить підхід до оборони на цьому напрямку.
За його даними, ОТУ вже отримали кілька “свіжих” бригад ЗСУ для виконання завдань. Про це також повідомляє генштаб. Також деякі підрозділи, наприклад, Третя штурмова бригада ЗСУ, вже публічно оголосили про своє переміщення на Харківщину.
“Але перекидати ще більше оперативних резервів на цей напрямок може бути ризиковано”, – зауважує Жирохов.
Давид Гендельман вказує на одне з завдань РФ – відтягнути українські резерви з інших напрямків.
“Надалі найважливішим буде питання співвідношення сил і головне – темпів. Ключовою буде швидкість, з якою кожна зі сторін буде перекидати резерви”, – вважає ізраїльський експерт.
Наразі російська армія веде свій наступ на Харківщині обмеженими силами, які складають лише декілька батальйонів. Наприклад, для штурму Вовчанська Росія використала п’ять батальйонів (приблизно 2,5-3 тисячі бійців), за даними генштабу ЗСУ.
Загалом російська військова групація на цій ділянці налічує близько 30-35 тисяч бійців.
“План росіян тільки почав реалізовуватись, і ми ще не бачили основних сил і засобів, які вони мають”, – зауважує Михайло Жирохов.
Він передбачає, що другий ешелон військ РФ може бути введений 16 травня, а третій – приблизно 20 травня.
На думку експерта, саме до цього часу РФ має намір максимально реалізувати свій тактичний задум на харківському напрямку.
Проте, у чому саме полягає цей тактичний задум – думки експертів суттєво розходяться.
Західні ЗМІ, включаючи The New York Times, не виключають, що основною метою РФ може бути максимальне наближення до Харкова з метою обстрілу міста з артилерії або його оточення. Це, ймовірно, могло б змусити керівництво України розпочати перемовини з Путіним.
Проте більшість військових аналітиків вважають, що російські сили надто обмежені для здійснення масштабної операції зі штурму або оточення великого міста-мільйонника.
За словами Давида Гендельмана, основна мета росіян зараз – побудувати суцільну “буферну зону” біля українського кордону на Харківщині.
Вже на початку року президент Росії Володимир Путін публічно заявив про ці плани.
“Можливо, нам доведеться створити певну “санітарну зону” на території, що перебуває під контролем київського режиму”, – заявив він 18 березня, розглядаючи можливу відповідь Росії на обстріли Бєлгорода.
Оскільки обстріли цього російського міста найчастіше ведуться з реактивних систем залпового вогню Vampire з дальністю 40-42 км, то Кремль, ймовірно, планує поширити цю “зону” вглиб України.
За словами Гендельмана, росіяни планують рухатися вглиб на своїх напрямках вторгнення, особливо біля Вовчанська і Липців, а потім об’єднати їх.
Український аналітик Михайло Жирохов має інший погляд. За його даними, напрямок атаки на Липці і далі на Харків є відволікаючим. Основна мета армії РФ – захопити Вовчанськ і рухатися південніше для перерізання логістики українського угруповання біля Куп’янська.
Це місто має стратегічне значення як великий залізничний вузол на річці Оскіл, і його контроль став головною метою РФ ще з 2022 року. З того часу російська армія намагається знову окупувати його.
Проте на думку Жирохова, поки що росіянам не вдається прорвати українську оборону на значну глибину і досягти успіху в реалізації своїх планів.
З цим згоден і Давид Гендельман.
“Поки що ми маємо справу з “туманом війни”. Не можна сказати, щоб дії росіян досягли рівня оперативного прориву”, – підкреслює він.
“Хоча обстановка складна, серйозного прориву фронту в найближчому майбутньому не передбачається. Навіть якщо росіяни займуть Вовчанськ і Липці, це не означає, що фронт розпадеться. Це лише ще раз демонструє нестачу готовності української оборони на цьому напрямку”.
За даними генштабу ЗСУ, 13 травня армія РФ продовжує проводити штурмові операції на Харківському напрямку і активно використовує авіацію. Українці намагаються контратакувати і перешкодити противнику просуватися вглиб їх оборони.
“Для Харківського напрямку ми направили напередодні створені резерви. В залежності від ситуації, ми будемо продовжувати нарощувати угруповання. Наші війська мають необхідні засоби для відповіді”, – зазначає генштаб.
Російська влада не робила заяв про відкриття нового фронту в Україні, лише міністерство оборони у щоденному зведенні 11 травня повідомило, що на минулий день “звільнило”, тобто окупувало, п’ять сіл в Харківській області України.
