Голова Шевченківського районного суду Києва Євген Мартинов опинився в епіцентрі звинувачень від громадських активістів і заявників: йому приписують перешкоджання розслідуванню ДТП за участю службового авто, фальсифікацію майнових даних під час конкурсу та системне покривання можливих правопорушень через «суддівську кругову поруку». Офіційних висновків слідства поки що немає — кілька скарг на бездіяльність правоохоронців повернулися з відмовами суддів.
Критика на адресу голови Шевченківського районного суду міста Києва Євгена Мартинова надходить від різних джерел — від постраждалих у ДТП до громадських активістів, які наполягають на необхідності незалежної перевірки його діяльності. За їхніми твердженнями, улітку цього року Мартинов, керуючи службовим Volkswagen, став учасником дорожньо-транспортної пригоди на перехресті вулиць Праведників і Дорогожицької, внаслідок якої мотоцикліст отримав тяжкі травми. Нібито відео з нагрудних камер поліцейських зафіксували подію, але матеріали не були передані до територіального управління ДБР у м. Києві — за словами скаржників, через втручання самого очільника суду.
Раніше, у 2018 році, Мартинов нібито провалив конкурс до Вищого антикорупційного суду через невідповідності в декларації — версія, яка протиставляється офіційним поясненням. За останні роки на адресу судді надійшло, як стверджують ініціатори звернень, щонайменше 16 скарг; жодна з них, за їхніми словами, не отримала вичерпного розгляду.
Окремі заяви стосуються співробітників апарату суду. Зокрема, ідеться про Аліни Зборщік (колишня керівниця апарату), яку пов’язують із бізнес-зв’язками на тимчасово окупованих територіях та реєстрацією компаній у РФ. При офіційних доходах на рівні середніх показників Зборщік володіє таунхаусом під Києвом та іншими активами, що викликає додаткові питання щодо походження коштів.
Ініціатори скарг неодноразово зверталися до правоохоронних органів. Частина процесуальних звернень стосувалася бездіяльності НАБУ і СБУ щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань щодо окремих епізодів за участю Мартинова. Однак кілька судових рішень, серед яких ухвали слідчих суддів ВАКС і Солом’янського райсуду Києва, відмовили у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених осіб.
Критики говорять про «систему захисту своїх» у суддівському середовищі, коли автоматизований розподіл справ нібито змінюється під впливом керівництва, а питання про неправомірні рішення натикаються на організаційний опір. Сам Мартинов і представники суду публічних коментарів із цього приводу, як правило, не дають або обмежуються тезами про дотримання законності та внутрішніх процедур.
Епізоди з питанням притягнення до відповідальності — як у випадку ДТП, так і щодо сумнівів у деклараційних відомостях — залишаються предметом суспільного резонансу. Активісти наполягають на незалежній перевірці, прозорому розгляді скарг і публічних висновках контролюючих органів, аби усунути відчуття безкарності та відновити довіру до судової системи.

