Зараз багато говорять про членство України в НАТО, особливо після того, як пройшов останній ювілейний саміт. Ми проаналізували цікаву статтю з цієї тематики, яку було написано ще напередодні і готові зараз поділитися основними тезами із нашими читачами.
Про автора: професор Школи вищих міжнародних досліджень імені Джона Гопкінса та автор книги “Not One Inch: America, Russia, and the Making of Post–Cold War Stalemate”.
На ювілейному 75-му саміті НАТО у Вашингтоні цього тижня Україна не стане 33-м членом Альянсу (так і сталося – редакція). Замість цього американські чиновники говорять про надання Україні «мосту до НАТО». Проте формальний крок щодо членства видається неможливим, доки Київ перебуває у стані війни, враховуючи особливе значення 5 статті Альянсу, яка гарантує, що напад на одного буде вважатися нападом на всіх.
Незважаючи на ці побоювання, є кілька важливих кроків, які Україна може зробити для прискорення свого вступу до НАТО.
1. Визначення тимчасового кордону
Україна повинна визначити тимчасовий кордон, який можна було б захистити з військової точки зору. Історичні приклади, такі як поділ Німеччини після Другої світової війни, показують, що це можливо. Західна Німеччина стала членом НАТО в 1955 році, незважаючи на поділ країни. Вона не визнавала східний кордон як постійний, але змирилася з ним тимчасово.
2. Погодження на самообмеження щодо інфраструктури
Україна може взяти на себе зобов’язання щодо самообмеження інфраструктури на неокупованій території. Наприклад, постійне розміщення іноземних військ або ядерної зброї. Цей крок може зменшити ризик ворожої відповіді з боку Москви. Подібну стратегію використала Норвегія під час Холодної війни, обмеживши розміщення іноземних військ на своїй території.
3. Зобов’язання не застосовувати військову силу за межами тимчасового кордону
Україна може взяти на себе зобов’язання не застосовувати військову силу за межами тимчасового кордону, окрім як для самооборони. Західна Німеччина зробила аналогічний крок, щоб запевнити союзників по НАТО, що вони не опиняться раптово у стані війни з Радянським Союзом. Це дозволило б НАТО прийняти Україну до свого складу, не наражаючи Альянс на негайну війну з Росією.
Забезпечення майбутнього України не повинно розглядатися як альтруїстичний акт. Це акт самозахисту, який вимагає реалізації вже зараз. Хоча ці кроки можуть бути складними та суперечливими, вони можуть стати основою для швидкого вступу України до НАТО, що є критично важливим для забезпечення довготривалої безпеки України та всього європейського континенту.