За останні два роки світ перетворився непередбачувано, а порівняти ці зміни можна з представленістю України на Мюнхенській конференції – основному безпековому форумі світу.
Два роки тому, на цьому самому заході, президент України Володимир Зеленський виступав у костюмі, закликаючи світових лідерів надати його країні гарантії безпеки або хоча б забезпечити європейську перспективу. Тоді на кордоні з Україною стояли десятки тисяч російських військових.
Багато вважали його слова безглуздям, але минуле показало, що він був передбачливим: лише через п’ять днів після конференції, він зустрівся з повномасштабним вторгненням Росії.
У минулому році Зеленський відкривав ту ж саму конференцію через відеозв’язок, в неголеному вигляді та у світшоті, що ще раз підкреслює динаміку змін у світі та в Україні.
Панель, на якій транслювався виступ Володимира Зеленського, називалася “Давид на Дніпрі”, у цьому ім’я досить символічно відображало біблійний сюжет про боротьбу між тендітним Давидом та могутнім Голіафом. У кулуарах конференції говорили про стратегічну поразку Росії. Зеленський висловлював сподівання, що до наступного Мюнхена війна може завершитися і він буде виступати на конференції наживо з трибуни.
Цього року Володимир Зеленський дійсно виступав у Мюнхені з трибуни, але кінця війні не видно, а легка неголеність і світшот стали звичним дрес-кодом українського лідера.
Панель за його участю називалась значно менш амбітно — “Україна у світі”, — а загальний настрій доповідачів був радше тривожний.
Якщо минулого року Україна була центром практично всіх дискусій Мюнхена, то зараз було видно, що війна, розв’язана Росією, це, звісно, велика проблема, але не єдина.
У день відкриття Мюнхенської конференції стало відомо про загибель Олексія Навального. Представників офіційної Москви на конференцію не запросили, але ця звістка сама по собі стала промовистим висловлюванням Кремля на тему місця Росії в сучасному світі.
Однією з головних тем Мюнхенської конференції стала ситуація на Близькому Сході. Фоном для обговорень послужила перспектива приходу до влади в США Дональда Трампа: його останні висловлювання на тему міжнародної безпеки стурбували багатьох у Європі, яка з повільністю запускає свої оборонні потужності.
Повертаючись до України, київські гості Мюнхена та їхні західні партнери акцентували увагу на швидкості дій. Новим лейтмотивом конференції стали слова Володимира Зеленського про необхідність докласти максимум зусиль для підтримки України, а саме – робити все можливе, причому негайно.
Реакція західних політиків на ці слова була різноманітною. Не було навіть натяку на мирні переговори, адже, за словами очільника МЗС Китаю Ван Ї, передумов для таких переговорів між Києвом і Москвою немає зараз. Згадка про можливість переговорів з режимом Володимира Путіна викликала відразу, особливо в контексті останніх новин з Росії.
Щодо допомоги Україні, позиція була різною. Приміром, прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен закликала європейських лідерів направити допомогу вже найближчими днями й тижнями, наголошуючи на необхідності боєприпасів та систем ППО. Американський сенатор-республіканець Джон Рікеттс, з іншого боку, висловив думку, що перед наданням допомоги потрібно розібратися з питанням південного кордону, що вимагає часу.
Питання стоїть в тому, що цього разу час може виявитися розкішшю: під час проведення конференції стало відомо, що українські війська залишили Авдіївку, а однією з головних причин цього була нестача західної зброї та боєприпасів у ЗСУ. Адміністрація США, яка є основним постачальником зброї та боєприпасів для України, з кінця грудня минулого року припинила надавати Києву будь-яку військову допомогу.
“На жаль, ситуація, коли Україна опиняється у штучних дефіцитах зброї, включаючи артилерію та далекобійні системи, дозволяє Путіну адаптуватися до існуючого рівня військового конфлікту”, – заявив Володимир Зеленський на конференції. – Це відчутне послаблення демократії, яке з часом може нівелювати досягнуті успіхи”.
Затримка у наданні допомоги Україні призвела до серйозних обговорень на Мюнхенській конференції щодо перспектив розвитку ситуації, якщо Росія здобуде перемогу у поточній війні – обговорення, які були неможливі минулого року.
“Ми, в Західній Європі, маємо переконати людей та еліти, що стримувати Путіна після того, як він завоює Україну, буде набагато дорожче, ніж допомогти Україні зараз. Путін зробить з Україною те, що він зробив з Донбасом: набере українців у свою армію, щоб напасти на нас”, — заявив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.
Сікорський та американський історик Тімоті Снайдер, які виступали у рамках однієї панелі, провели зловісну паралель між нинішньою війною в Україні та атмосферою в Європі в 1938-39 роках, коли міжнародна спільнота також “з глибоким занепокоєнням” спостерігала за подіями, які врешті-решт привели до початку Другої світової війни.
“Це дуже дивна війна, в якій воює лише один народ… Це, в певному сенсі, світова війна, але це світова війна, в якій опір чинить лише одна країна… Польща стримувала Вермахт досить довго, але решта країн увійшли у війну за тижні, а не за роки. Поки що. Я не вважаю, що ми достатньо цінуємо те, що вони роблять для нас”, — додав Снайдер. На іншій панелі генсек НАТО Єнс Столтенберг переконував, що жодній країні західного світу не загрожує безпосередня військова загроза. “Світ став небезпечнішим, але НАТО стало сильнішим”, – заявив він.
Проте, чи дивує те, що політик, що очолює наймогутніший військовий альянс у історії, та історик, який спеціалізується на історії Східної Європи, дивляться на ті ж події, але бачать різні тенденції?
У сухому підсумку, зауважили учасники українських дискусій у Мюнхені, третій рік великої війни став для України дуже складним періодом.
Ситуація на лінії фронту залишається складною: про новий масштабний наступ поки що не йдеться, але 2024 рік виглядає як період оборони. Росія продовжує накладати тиск по всій лінії зіткнення, бажаючи продемонструвати певні результати на полі бою, особливо до березневого голосування за новий президентський термін Володимира Путіна. Українській владі ставиться внутрішньополітичний виклик у вигляді потреби масової мобілізації та зниження мобілізаційного віку. Обсяги західної військової допомоги, від якої значною мірою залежить Україна, постійно зменшуються, а додатковим чинником, є президентські вибори в США.
Можливість полегшення фінансової ситуації для Києва може виникнути через використання російських активів, заморожених на Заході, для відновлення економіки України. Проте поки що немає політичного рішення з цього питання. Навіть Володимир Зеленський у своїй промові не згадав про ці кошти та їхню можливу передачу Києву. Інша учасниця ланчу, прем’єр-міністр Бельгії Александер де Кроо, відмовилася коментувати можливу конфіскацію російських активів, заявивши, що це рішення повинно бути ухвалене колективно Брюсселем після консультацій з “Великою сімкою”.
“2022 рік став часом, коли всі недооцінили Україну, 2023-й — коли всі недооцінили нашого ворога. 2024 рік має стати моментом істини”, — сказав Віктор Пінчук, відкриваючи “Український ланч” на конференції. Однак, американський генерал, ексдиректор ЦРУ Девід Петреус, побачивши перспективи України, був менш оптимістичним: “Коли я командував операцією в Іраку, мене часто запитували, оптиміст я чи песиміст. Я відповідав: ні те, ні інше. Я реаліст, а реальність така, що весь час все складно. Але складно не означає безнадійно”.
