В Україні піклування про батьків – не лише моральна норма, а й юридичне зобов’язання. Конституція та Сімейний кодекс України прямо зобов’язують повнолітніх дітей піклуватися про непрацездатних батьків і, за потреби, надавати їм матеріальну допомогу. Однак обов’язок утримання має чіткі умови та винятки, які враховує суд.
Згідно зі статтею 202 Сімейного кодексу України (СКУ), повнолітні дочка або син мають обов’язок утримувати своїх батьків, якщо ті є:
-
непрацездатними (досягли пенсійного віку або мають інвалідність I–III груп);
-
потребують матеріальної допомоги (тобто не мають достатнього доходу, пенсії або іншого джерела для прожиткового мінімуму).
Сам факт непрацездатності ще не зобов’язує дітей до сплати аліментів — важливо довести, що батьки дійсно не можуть самостійно себе забезпечити. Оцінюється наявність пенсії, пільг, субсидій або майна, яке може приносити дохід.
Суд може стягнути з дітей не лише щомісячні аліменти, а й витрати на лікування або догляд, якщо батьки тяжко хворі або є особами з інвалідністю. Аліменти можуть бути призначені як у фіксованій сумі, так і у відсотках від доходу. У виняткових випадках їх можуть присудити лише на обмежений строк – не більше трьох років.
Також суд ураховує можливість отримання утримання від інших дітей, подружжя або батьків, якщо позов подано тільки до одного з дітей.
Існують винятки, коли дитина може бути звільнена судом від обов’язку утримувати батьків. Серед підстав:
-
батьки ухилялися від виконання своїх обов’язків щодо дитини (не виховували, не забезпечували);
-
не сплачували аліменти, внаслідок чого утворилась заборгованість понад три роки, яка не погашена на момент розгляду справи;
-
були позбавлені батьківських прав, і ці права не були поновлені.
Дочка або син мають довести в суді факт такого ухилення або заборгованості — наприклад, за допомогою виконавчих документів чи довідок від державної виконавчої служби.