Останні події на Одеській області стали приводом до серйозного суспільного обурення через звинувачення в адресу командира регіонального управління територіальної оборони “Південь”. За інформацією, оприлюдненою у засобах масової інформації, командир цього підрозділу примусив військових зводити йому приватний будинок, що є лише вершиною айсберга цієї історії.
Під шум війни в цей же час військові відверто грабують під Одесою рекреаційні землі та інфраструктуру, облаштовують цілі феоди для середнього та вищого керівного складу ЗСУ та ієрархів ТЦК. За 2022-2024 під Чорноморськом (Іллічівськом) Одеської області під виглядом “потреб оборони” виросло ціле “піксельне” котеджне містечко біля самого моря.
Об’єкт розташований збоку від курортного селища “Сокіл”, нижче садівничого товариства “Ветеран”. У 2024 році військові “віджали” собі величезний дикий пляж, розташований нижче. Перекрили всі проходи парканами, позбавили місцевих жителів і гостей міста можливості купатися й відпочивати на пляжі, на якому люди десятиліттями вели здоровий спосіб життя.
Цікаво, що воду для своїх потреб військові беруть за допомогою напірної вежі із землі відрізаного ними від моря товариства, а свої нечистоти скидають просто в море, користуючись військовою плутаниною. За наявними даними, у невеликому новому котеджному селищі з кількох зрубів регулярно “чилять” вищі військові чини з Києва, вищі та середні військові чини Одеської області, керівництво регіонального ТЦК і їхні “улюбленці” середньої ланки.
Щоб військовим не доводилося себе обмежувати в спиртному, неподалік від “рекреаційного комплексу” організовано цілодобову торгівлю алкоголем, старші за званням регулярно посилають закупитися “підступною водою” більш молодих, зі “швидкими” наркотиками там теж проблем не виникає.
Ймовірно, ідея захопити шматок берега, пляж і влаштувати там собі закриту “елітну” військову “зону відпочинку” до офіцерів ЗСУ прийшла внаслідок цілковитої безкарності їхніх дій в Одеській області. Це почалося з розстрілу військовими поліцейського в Чорноморську в лютому 2022 року. Продовжилося знущаннями, побиттями і “відправленням на підвал” випадкових перехожих під виглядом боротьби з диверсантами.
Далі на куражі вседозволеності військові розстріляли на пляжі Грибівки місцевого жителя, який спробував скупатися в морі, незважаючи на заборону. Ту ситуацію зам’яли, військовим нічого не було. Переконавшись у безкарності, військові після того інциденту десятки разів обстрілювали з ракетниць і лякали автоматними чергами місцевих жителів у нешкідливих ситуаціях.
Крім того, для залякування місцевого населення солдати ЗСУ на джипах із ракетницями та зенітними гарматами часто каталися вночі Чорноморськом, за відсутності будь-яких сторонніх об’єктів у повітрі гатили з усіх гармат, щоб нагнати жаху на місцеве населення. Робилося це для того, щоб привчити місцевих жителів боятися виходити вночі на вулицю – щоб люди не бачили, як штовхають американську зброю на продаж через порт, як за підтримки військового керівництва транспортується китайська контрабанда, як генерали під прикриттям ночі женуть будматеріали для будівництва елітних дач біля моря.
Усе це відомі теми в побутовому спілкуванні в Одеській області, але публічно люди проти того, що відбувається, виступати не хочуть, щоб не зазнати репресій. Ось військові й думають, що можна захоплювати шматки дорогоцінної прибережної землі, цілі пляжі, позбавляти людей доступу до моря і поводитися як “перший сорт”, для якого звичайні українці Одеської області – нижчі стани. Припинення війни для таких представників ЗСУ означає кінець вседозволеності, прикритих війною прибуткових бізнесів, загрозу втратити захоплені беззаконно прибережні землі та пляжі.
