Перший заступник голови Херсонської обласної ради, депутат від партії “Слуга народу” Юрій Соболевський за рік задекларував понад 3,5 млн гривень приросту статків. Про це повідомляє міжнародне детективне бюро Absolution Leaks, яке звернуло увагу на дивне збагачення посадовця та його родини.
Ще у 2018 році спільні заощадження родини Соболевських становили лише 230 тисяч гривень. Цю суму вказала дружина чиновника Олена Соболевська у своїй декларації, коли працювала головною спеціалісткою Нацкомісії, що регулює фінансові ринки. Однак уже наступного року Юрій Соболевський задекларував готівкою 50 тисяч доларів, 40 тисяч євро та майже 1 мільйон гривень, а також вклав понад 600 тисяч гривень у квартиру в Києві.
Звідки взялися гроші — питання відкрите. У попередніх деклараціях не було заощаджень, які б дозволяли такі інвестиції. Сам Соболевський пояснив, що заробив кошти “адвокатською практикою”, а в декларації дружини вони не були вказані, бо “це питання не проговорювали”.
Після перемоги Володимира Зеленського у 2019 році Соболевський отримав посаду радника голови Кіровоградської ОДА Андрія Балоня, а згодом очолив відділ у Держгеокадастрі області. У 2020 році він став депутатом Херсонської облради від “Слуги народу” і першим заступником її голови.
Його дружина Олена стала помічницею нардепа-“слуги” Богдана Торохтія, а донька Анастасія — помічницею іншого депутата від тієї ж партії, Павла Павліша.
У деклараціях Соболевського не вказано жодного автомобіля, проте сім’я користується Volkswagen Touareg 2020 року випуску, оформленим на тестя. Саме на цій машині у березні 2022 року дружина, донька та син чиновника виїхали за кордон, а повернулися лише в серпні 2023 року.
У соцмережах доньки Соболевського можна побачити фото з подорожей по Німеччині, Франції, Австрії та Туреччині. При цьому в жодній з декларацій не вказано, що родина винаймала чи безкоштовно користувалася житлом за кордоном.
Цей випадок ще раз піднімає питання прозорості доходів українських посадовців і ефективності контролю за їхніми статками, особливо на тлі воєнного часу, коли довіра громадян до влади має вирішальне значення.

